Зниклий у житі

Селінджер мертвий. Людина, яка своєю мовчанкою сказала про цей світ не менше, ніж своїми книгами. Що він шукав у своїй добровільній ізоляції, що він знайшов, яких висот думки сягнув чи до якої безодні спустився? Чи писав він щось «у шафу»? Чи залишив після п’ятдесяти років самотності тільки аркуш чистого паперу, на якому кожний може писати, що бажає?.. Він нікому не дозволяв розгадувати свої ребуси.

Хоч як би там було, його «Ловець» залишається блискучою вершиною минулого сторіччя – і не тільки літературного. Ця книга за впливом дорівнює Святому Письму — біблія моєї молодості, а J.D.S. — як не банально і як не парадоксально — велетень духу, який стоїть в одному ряду з такими іменами як Шевченко, Толстой, Гюго. Було дуже дивно відчувати, що десь поруч все ще живе людина подібного творчого «калібру». Але не дивно було знати, що він — мовчить. Його духовні брати прагнули змінити світ на краще. J.D.S. розумів, що світ не змінився, завдяки навіть найгеніяльнішим творам він не зміниться, бо «вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі. І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її» (Лук., 4:5-6).

Тому «квиток шанобливо повертаю».

Або ближче до нас: «світ ловив мене і не зловив» (aka ловець)…

У залишку маємо:
Голівуду так і не дістався ласий шматочок екранізації «Ловця» чи будь-якого іншого твору Селінджера;
адекватні українські переклади відсутні;
двадцятий вік закінчився остаточно.

The rest is silence.