Oh My Dear Ukraine

Народився білий ківі

Пташеня ківі рідкісного білого забарвлення з'явилося 24 травня перед новозеландськими журналістами в Національному центрі дикої природи поблизу Веллінгтона.

Малюка назвали Манукура, що в перекладі з мови маорі означає "статус вождя".
Манукура - не альбінос, а просто має невластивий своєму виду колір пір'я.

Фахівці центру відпускають ківі, що трохи підросли, у дику природу, проте щодо білого Манукури у них є сумніви: орнітологи побоюються, що через свій колір він стане об'єктом нападів хижаків.

Крила у цього птаха не розвинені, зате дуже сильні ноги і чутливий нюх. Ківі полює ночами на комах та інших дрібних тварин. Попри його на перший погляд незграбну зовнішність, птах може за ніч обійти територію в декілька гектарів, а темне забарвлення рятує його від хижаків.

Бажання

Пожадливі бажання ніколи не принесуть задоволення і не будуть нагороджені. Їхній плід – завжди невдоволеність та розчарування, бо плід на дереві зазвичай видається смачніший від плоду, що тримаєш в руках і вже вкусив. Людина засмучується не через потребу в тій-то або тій-то речі, і навіть не через можливість нею користуватися, а тільки через усвідомлення цієї можливості, але це усвідомлення відчутне лише тоді, коли цієї речі людина не має. В цьому корінь бід людських. Звідси проростають заздрість і захланність – дві кари Господні на наш рід.

Aurea mediacritas

Пусть не дает мне судьба ни высшей доли, ни низшей
А поведет мою жизнь скромным срединным путем.
Знатных зависть гнетет, людей ничтожных — обиды.
Счастливы те, кто живет, этих не знаючи бед.

Dubia
(приписывалось Марциалу)

Зниклий у житі

Селінджер мертвий. Людина, яка своєю мовчанкою сказала про цей світ не менше, ніж своїми книгами. Що він шукав у своїй добровільній ізоляції, що він знайшов, яких висот думки сягнув чи до якої безодні спустився? Чи писав він щось «у шафу»? Чи залишив після п’ятдесяти років самотності тільки аркуш чистого паперу, на якому кожний може писати, що бажає?.. Він нікому не дозволяв розгадувати свої ребуси.

Хоч як би там було, його «Ловець» залишається блискучою вершиною минулого сторіччя – і не тільки літературного. Ця книга за впливом дорівнює Святому Письму — біблія моєї молодості, а J.D.S. — як не банально і як не парадоксально — велетень духу, який стоїть в одному ряду з такими іменами як Шевченко, Толстой, Гюго. Було дуже дивно відчувати, що десь поруч все ще живе людина подібного творчого «калібру». Але не дивно було знати, що він — мовчить. Його духовні брати прагнули змінити світ на краще. J.D.S. розумів, що світ не змінився, завдяки навіть найгеніяльнішим творам він не зміниться, бо «вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі. І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її» (Лук., 4:5-6).

Тому «квиток шанобливо повертаю».

Або ближче до нас: «світ ловив мене і не зловив» (aka ловець)…

У залишку маємо:
Голівуду так і не дістався ласий шматочок екранізації «Ловця» чи будь-якого іншого твору Селінджера;
адекватні українські переклади відсутні;
двадцятий вік закінчився остаточно.

The rest is silence.

Грамотність

- Звісно, чіткість і грамотність для графіті не обов’язкові, але це мій стиль, виродку!

Переклад філософського вірша

Я спробував перекласти українською відомий вірш російського поета XVIII ст. Державіна. Ось що получилось...

Оригінал:
Река времён в своем стремленьи
Уносит все дела людей
И топит в пропасти забвенья
Народы, царства и царей.

А если что и остается
Чрез звуки лиры и трубы,
То вечности жерлом пожрется
И общей не уйдет судьбы!

Переклад:

Плин часу стрімко набігає,
Рівняє лагідність і гнів,
І в прірві забуття ховає
Народи, царства і царів.

А як залишиться від нині
Щось у паперах чи казках – 
Однаково в століттях згине
І перетвориться на прах.