Інтерв’ю з Богом

Журналістові наснилося, що він бере інтерв’ю в Бога.

— Які питання ти хотів поставити? — запитав Бог.
— Що найбільше дивує Тебе в людях?
— Їм набридає дитинство, вони квапляться подорослішати, а потому мріють знову стати дітьми.
Вони втрачають здоров’я, заробляючи гроші. А потім витрачають гроші, щоби відновити здоров’я.
Вони так багато думають про майбутнє, що забувають теперішнє настільки, що не живуть ані в сучасному, ані в майбутньому.
Вони молять про здійснення своїх бажань, а отримуючи, проклинають за невчасність, не розуміючи тим самим їхньої марності. 
Вони живуть так, наче ніколи не помруть, а помирають так, наче ніколи не жили.
Бог і журналіст мовчали якийсь час. Потому журналіст запитав:
— Які уроки Ти б хотів, щоби Твої діти вивчили?
— Нехай знають, що неможливо примусити когось любити їх. Усе, що вони можуть зробити, це дозволити собі бути любимими.
Нехай знають, що негарно порівнювати себе з іншими.
Нехай вчаться пробачати, практикуючи прощення.
Нехай пам’ятають, що поранити кохану людину можна за кілька секунд, але загоїти ці рани не можна й роками.
Нехай зрозуміють, що багатий не той, в кого більше, але той, хто потребує менше.
Нехай знають, що є люди, котрі їх дуже люблять, просто вони ще не навчилися висловлювати свої почуття.
Нехай усвідомлюють, що двоє можуть дивитися на одне й те саме, а бачити це по-різному.
Нехай знають, що пробачити іншого недостатньо, треба також пробачити самого себе.